Прощання з Героїм: Ружинщина попрощалася з Сергієм Костюком, який віддав життя за Батьківщину
НАЗАВЖДИ 34….
НАЗАВЖДИ 34….
Щодня наша українська земля здригається від болю, сліз та втрат…
Війна продовжує забирати кращих з нас. Ми попрощалися із земляком та Захисником України — Миколою ПАВЛЮКОМ, який 6 вересня віддав своє життя під час боїв на Харківщині. Микола був добрим, щирим, відданим своїй землі. Він став до лав оборонців, щоб зупинити ворога і зберегти майбутнє для України. Його серце зупинилося у бою, але пам’ять про нього житиме вічно. Кожна втрата — це рана для всієї громади, для всієї України. Ми сумуємо разом з родиною та схиляємо голови перед мужністю Героя. Біль не вщухає, війна щодня нагадує, якою дорогою ціною ми виборюємо свободу. Вічна пам'ять і слава Герою! Родині - щирі співчуття!
З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату — загибель мешканця села Сахни, Павлюка Миколи Володимировича, 1972 року народження. Залишаючись вірним присязі, старший солдат Микола Павлюк 6 вересня 2025 року героїчно загинув під час виконання бойових завдань, обороняючи рідну землю в районі населеного пункту Барвінкове, Ізюмського району, Харківської області. Ружинська селищна рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого захисника. Спочивай з миром, наш мужній Герою… Про дату й місце поховання Павлюка Миколи Володимировича буде повідомлено додатково.
У День Державного Прапора України в Ружині відбулося вручення державної нагороди родині загиблого захисника МИКОЛИ КАСЯНЮКА.
У Житомирській обласній філармонії імені Святослава Ріхтера відбувся пам’ятний захід «Час не лікує», присвячений Дню пам’яті захисників України. Цей день об’єднав матерів, дружин та рідних полеглих Героїв з різних куточків області, представників влади та громадськості, аби вшанувати тих, хто віддав життя за незалежність і свободу нашої держави.
Небо плаче… Плаче, бо забрало надто молодого, надто світлого, надто сильного духом. Плаче дощем - важким, рясним, невтішним.
Народився 6 липня 1995 року в місті Бердичеві. Все своє дитинство він провів в рідному місті. Здається, знав усі його куточки. На канікулах влітку відпочивав у селі Білилівка, де мешкали його дідусь та бабуся. Вони раділи кожному приїзду онука – втіхи, помічника, надії на продовження роду.
