ВП ВС висловила позицію щодо обставини, яка не є поважною причиною пропуску процесуального строку
ВП ВС висловила позицію щодо обставини, яка не є поважною причиною пропуску процесуального строкуВелика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо обставини, яка не є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Зокрема, ВП ВС у постанові від 17.04.2025 року у справі № 990/20/25 вказала, що частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Деталі зазначеної справи розкрив П'ятий апеляційний адміністративний суд.
Норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
Спір у цій справі стосується проходження публічної служби, і строк звернення до суду з цим позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Оскаржуючи рішення ВККС від 20.03.2019 року, позивач звернувся до суду першої інстанції 19.01.2025 року, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС строку.
Та обставина, що оскаржуване рішення було опубліковано на офіційному веб-сайті ВККС, передбачає достатній ступінь ймовірності, що особа, якої воно (рішення) стосується, може бути ознайомлена з його змістом з дати опублікування, за винятком випадків, коли особа наводить інші доводи.
Оцінивши наведені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, ВП ВС вказала, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження існування причин (явищ, дій), які б могли об'єктивно завадити йому у визначений законом строк оскаржити рішення Комісії ВККС.
Таким чином, ВП ВС виснувала, що суб'єктивне/власне розуміння правових наслідків акта, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об'єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Тому помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.
