Земельний сервітут як спосіб врегулювання конфлікту

Дата: 07.11.2024 15:40

Кількість переглядів: 25

Як вийти із ситуації коли відсутній прохід чи проїзд до своєї земельної ділянки, як вийти з цього положення, чи навпаки, хтось має бажання здійснювати прохід чи проїзд через вашу земельну ділянку. Саме для вирішення цих потреб і потрібен сервітут.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Таке право може бути як платним, так і повністю безкоштовним.

Існує чотири можливих підстави для встановлення земельного сервітуту:

• договір;
• закон;
• заповіт;
• рішення суду.

Найбільш поширеним є встановлення сервітуту на підставі договору між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. Типова форма договору земельного сервітуту законом не визначена, тому він може укладатися у довільній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. Оскільки, сервітутне користування може бути, як платним, так і безкоштовним, тому у договорі потрібно встановити ціну за користування земельною ділянкою, зазначити порядок розрахунків, відповідальність за невиконання обов'язків особою тощо.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Власники або землекористувачі земельних ділянок або інші зацікавлені особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

• право проходу і проїзду на велосипеді;
• право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
• право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)
• право на будівництво і розміщення об’єктів нафтогазовидобутку;
• право на розміщення об’єктів трубопровідного транспорту;
• право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
• право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
• право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
• право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
• право прогону худоби по наявному шляху;
• право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
• інші земельні сервітути.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Земельного кодексу земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема, він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Відповідно до статті 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

• поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
• відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
• рішення суду про скасування земельного сервітуту;
• закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
• невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
• порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

• припинення підстав його встановлення;
• встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

« повернутися