Самоушкоджуюча поведінка у підлітків
Самоушкоджуюча поведінка у підлітківСамоушкоджуюча поведінка у підлітків
Тема самоушкодження у дітей і підлітків дуже непроста і викликає багато емоцій у оточуючих - від глибокого співчуття, ірраціонального страху нерозуміння і до повного відторгнення і навіть відрази.
Дійсно, глибокі і постійно оновлювані порізи на руках і ногах, удари головою об стіну, вирване до залисин волосся, змушують задуматися про психічне здоров'я такої людини.
Дуже сильні форми самоушкодження у дітей і підлітків найчастіше присутні в так званих «сім*ях, що опинилися у скрутному становищі» родинах, де дитина перебуває в умовах повної занедбаності або відчуває на собі прояви жорстокості, неадекватної поведінки дорослих, піддається фізичному, моральному або сексуальному насильству.
Але навряд чи ці люди читають статті психологів, і тому ми поговоримо про форми самоушкодження, а головне, його причини, в на перший погляд благополучних сім'ях.
Самоушкодження можуть бути прямі і непрямі.
Прямі - порізи, удари, опіки, виривання волосся;
непрямі - порушення харчової поведінки, пропуски прийомів їжі, вживання алкоголю і наркотичних речовин, татуювання, пірсинг, проколи, екстремальні, травмонебезпечні види спорту і захоплення - всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.
За статистикою до самоушкодження схильні 20% всіх гетеросексуальних підлітків і 53% всіх ЛГБТ підлітків.
Психологічними причинами самоушкодження є:
⁃ емоційне відторгнення в дитинстві;
⁃ пережите насильство;
⁃ дисоціація, «втрата себе»;
⁃ низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;
⁃ невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;
⁃ неможливість адекватно реагувати на стрес.
Чого ж досягає підліток через заподіяння собі болю?
⁃ зняття агресії, яку не можна направити на дорослого (батьків) в силу їх жорстокості або страху відторгнення;
⁃ покарання себе за агресивний імпульс (я -поганий);
⁃ відчуття «я - живий» через біль;
⁃ ілюзія контролю болю, контролю пошкодження, якщо був досвід насильства, на який колись не можна було вплинути, проконтролювати;
⁃ поділ понять Я і моє Тіло при насильстві над Тілом, покарання Тіла;
⁃ заклик про допомогу.
Але я б хотіла зупинитися детально на одній з найбільш частих і найбільш неочевидних для люблячих батьків причин самоушкодження - неможливість висловити гнів.
Ця ситуація найбільш актуальна, якщо у дитини є один з батьків, в силу втрати чи розлучення.
У цих умовах дитина починає відчувати величезний страх втратити єдиної близької фігури і забороняє собі висловлювати гнів, конфліктувати, боячись можливого відторгнення і повної покинутості.
Адже в повній сім'ї при конфлікті з одним з батьків завжди можна звернутися до іншого, поскаржитися, поплакати, втішитися і згодом помиритися з першим.
У неповній сім'ї такої можливості немає, і гнів залишається невираженим, а точніше, агресивні імпульси відводяться від мами/батька і направляються на себе.
І навіть любляча мама, що не проявляє ніякої надмірної суворості, може виявити у своєї дитини рясні прояви самоушкодження, нерідко відмічаючи при цьому «поступливий» характер.
