Коли хочеться іти до школи...
Коли хочеться іти до школи...Війна змушує змінювати звичну поведінку: повітряні тривоги, ракетна небезпека, напади паніки.. Все це, нажаль, змушені переживати нині наші діти. Однак і ці випробування загартовують наш український характер, розвивають нові навички та формують стійкі компетенції в поведінці підростаючого покоління.
Сьогодні один із уроків Білилівського ліцею розпочався з повітряної тривоги, що змусило шкільну родину перенести навчальний процес на поверх-два нижче - у сховище. Звичайно, що умови не класного кабінету, але діти щасливі, що навчання відбувається у звичному для них середовищі - серед однолітків, хоч і не дуже звичному приміщенні. Молодь зазначає, що вивчаючи історію воєнних років, вони розуміють, що могли б не мати можливості здобувати освіту сьогодні. Тому навіть не дуже привітні стіни підвальних приміщень ані трохи не заважають навчатися. Адже спілкування з однокласниками та "живий" діалог із вчителем - це життєво необхідна потреба підростаючого покоління. І щоранку, навіть з повітряними тривогами та "тісними" бомбосховищами, вони з радістю біжать до школи, до друзів, до вчителів, до рідних стін навчального закладу.
- Мама каже, що кожен має робити свою роботу: тато - гнати злих росіян з нашої землі, а я - вчитися, щоб бути розумною і, щоб мною пишався тато, - каже маленька Ангеліна, тато якої нині на передовій.
