Низький уклін подвигу ГЕРОЯМ війни...
Низький уклін подвигу ГЕРОЯМ війни...Війна…. Скільки болю, гіркоти, самотності і смерті несе в собі це слово! Мабуть війна - ровесниця людству і в усі часи та епохи люди відчували холодний подих війни у себе за спиною. Це злісна всепожираюча і руйнівна сила приносить із собою чимало горя, страждань і душевної порожнечі.
Ще Горацій сказав, що «війни прокляті матерями». Яке страшне слово війна... Скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю.Війна - це відвага, мужність, героїзм, ПОДВИГ.
Життя продовжується…. Тільки не для матерів, які втратили своїх дітей. Втрата дитини - це саме страшне і непоправне горе, яке може впасти на долю матері. Овдовіли молоді дружини… Дітей не обійме їх татко…
Сьогодні - пʼятнадцятого листопада, гомінкий двір Бистрицького ліцею запросив жителів громади щоб низько вклонитись вічному подвигу ГЕРОЯМ війни :
- МОРОЗУ ЯРОСЛАВУ,
- МАТВІЙЧУКУ ІВАНУ,
- КОЗАКУ ВАСИЛЮ.
Ніхто не вимріював собі війну. Жоден з нас. Ми маємо жити в цих обставинах, мінімізувати свій біль, ризик і втрати.
Спробувати жити із втраченими і втраченим. Спробувати будувати життя наново або ж реконструювати його. Бути не ідеальними, а людьми, які зважають на свої теперішні можливості, теперішні обставини, але не відрікаються від змін, від надії, від любові.
Їх імена назавжди викарбовано в наших серцях, в нашій памʼяті! Подвиг Воїнів безсмертний!
Слава Україні!
Героям Слава!
Дякуєм ЗСУ за можливість жити!
Разом до ПЕРЕМОГИ!
