Що потрібно знати про мінімальне податкове зобов’язання
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю (користуванням) земельною ділянкою, віднесеною до сільськогосподарських угідь. Першим роком, за який визначається МПЗ є 2022 рік, сплачувати доведеться у 2023.
Сплата МПЗ обов’язкова як для юридичних, так і для фізичних осіб.
Платником МПЗ є резидент, який володіє та/або користується земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та розташованими за межами населених пунктів, а також у їхніх межах, якщо розмір ділянки становить 0,5 гектара і більше.
Сума визначається щодо кожної земельної ділянки, право користування якою належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю. МПЗ обчислюється контролюючим органом за податковою адресою на підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або оригіналів (засвідчених належним чином копій) документів платника податків, зокрема тих, що підтверджують право власності/користування. Величина МПЗ – коефіцієнт від нормативно-грошової оцінки (НГО). Так, для розрахунку за 2022 та 2023 роки коефіцієнт застосовується 0,04 або 4% НГО (пункт 67 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України). Для ФОП четвертої групи, що провадять свою діяльність виключно в межах зареєстрованого фермерського господарства, коефіцієнт становить 0,02 або 2% НГО.
Сума всіх сплачених податків у залежності від системи оподаткування не має бути меншою МПЗ. У рахунок сплати МПЗ включаються такі сплачені податки, збори, платежі та витрати:
- податок на прибуток або єдиний податок;
- ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб);
- ПДФО та військовий збір з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;
- ПДФО і військовий збір з доходів від продажу власної сільгосппродукції (для фізичних осіб);
- рентна плата за спеціальне використання води;
- земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;
- 20% витрат на сплату орендної плати за землі віднесені до сільськогосподарських угідь, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.
МПЗ рахується за формулою, прив’язаною до НГО ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, коефіцієнта МПЗ, кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності та/або користуванні платника податків.
Якщо НГО ділянки не проведено, то МПЗ визначається із НГО 1 гектара ріллі по області, де розташована ця ділянка.
Від сплати МПЗ звільняються власники або користувачі:
- земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами;
- земель запасу;
- невитребуваних земельних часток (паїв);
- земельних ділянок, які розміщені у Чорнобильській зоні;
- земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.
Юридичні особи та ФОП зобов’язані у складі податкової декларації за рік подавати додаток з розрахунком МПЗ за 2022 рік.
Платникам – фізичним особам податкова служба до 1 липня поточного року визначить розмір МПЗ та надішле податкове повідомлення-рішення. Оплату необхідно здійснити протягом 60 днів із дня вручення. Для звірки даних можна звернутися до податкового органу протягом 30 днів із дня вручення.
Якщо земельна ділянка передана в офіційну оренду, то обов’язок зі звітування та сплати переходить до орендаря.
Податковим законодавством не встановлено окремої відповідальності щодо МПЗ, але у разі несплати чи несвоєчасної сплати будуть застосовуватися штрафні санкції, передбачені статтями 123 та 124 Податкового кодексу України.
