Підтримка Збройних Сил України - обов'язок кожного із нас
Йому 38 і він багатодітний батько. До війни працював стоматологом, мав власний бізнес. Перше поранення отримав у 2014-му, друге – кілька днів тому.
Йому 42, колишній боєць одної з аеромобільних бригад. На передовій з 2014-го року. Шістнадцять днів тому втратив ногу, контузія.
А цьому лише 20. За три місяці до війни він лишень, здається, зустрів ту саму - рідну. Був призваний 26 лютого цього року. Пізно ввечері - мінометний обстріл, осколки глибоко обснували тіло, проте, на щастя, Бог зберіг життя.
Таких історій можна розповідати тисячі, як українські сини-патріоти, не шкодуючи власного здоров’я, а часто й життя, стоять «бетонною стіною» на захист рідної Батьківщини, на захист кожного з нас. Нашим завданням залишається – бути корисними в тилу. Підтримувати морально, фізично – як тільки можемо, шанувати та бути вдячним їм, нашим захисникам, за їх жертовність та незламність.
Днями відвідали головний військовий клінічний госпіталь міста Києва. Хірургічне відділення, терапевтичне, кардіологічне, відділення гнійної хірургії тощо. Передали хлопцям все необхідне та видали наказ, щоб скоріше одужували і передали нам привіт світлинами на яких вони щасливі у родинному колі.
Дякуємо усім, хто долучається до благородної справи! Усім волонтерам, які щодня готові збирати, купувати, готувати, випікати аби хоч трішечки підтримати наших воїнів. Старості Сергію Котелянцю, волонтеру Людмилі Буравській та небайдужим мешканцям Білилівського округу, які допомогли зібрати та доставити усі необхідні речі для поранених.
Особлива подяка дітям за малюнки для військових. Адже саме вони неабияк піднімають бойових дух наших захисників та зцілюють їх болючі фізичні та душевні рани.
Слава нашим героям!
Слава українській нації!
38
