Актуально про самовільне зайняття земельної ділянки
Першочерговим завданням територіальних громад є управління землями комунальної власності, в тому числі і з метою одержання доходів до місцевого бюджету.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку та орендної плати. Збільшення обсягу цих надходжень призведе до розвитку та самодостатності територіальних громад, можливості використовувати додаткові фінансові ресурси на власні потреби.
Земля – основне національне багатство, основа економічного та соціального життя, у зв’язку з чим вона перебуває під особливою охороною держави. В період проведення земельної реформи нагальним постає питання формування цивілізованих земельних відносин в Україні. Основними аспектами яких є правомірне набуття права володіння, користування i розпорядження землею, його реєстрація та захист прав власників землі. Проте недосконале правове забезпечення зазначених процесів та відсутність правових норм, що регулюють земельні відносини у цій сфері, стають підставами для численних порушень земельного законодавства, зокрема, сприяють самовільному зайняттю земельних ділянок.
Самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Самовільне зайняття земельної ділянки є проявом свавілля, умисного нехтування норм законодавства, що регулюють порядок набуття земельних ділянок у власність та користування. Особа при цьому самовільно, тобто без жодних правових підстав, займає земельну ділянку і протиправно її використовує, чим грубо порушує гарантоване Конституцією та закріплене в Цивільному і Земельному кодексах України право власності, право користування (оренди) та порядок набуття таких прав. Нерідко можна зафіксувати випадки обробітку с/г земель шляхом, що не відповідає визначеній категорії або цільовому призначенню, зокрема, розорювання ділянок, наданих для сінокосіння чи випасання худоби. Факт обробітку є відхиленням від затверджених проектів землеустрою .Таким чином, будь-яке використання земельної ділянки без належно оформлених документів можна розцінювати як самовільне зайняття. На сьогоднішній день це є одним з найбільш поширених порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів і на посадових осіб – від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Кримінальна відповідальність за таке правопорушення передбачена статтею 197 Кримінального кодексу України: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди (у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) її законному володільцю або власнику, – карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
