Запобігання та протидія домашньому насильству
Насильство в сім’ї є актуальною проблемою сьогодення. На жаль, необхідно констатувати, що сім’я, як осередок суспільства, без підтримки держави та її інституцій, не завжди спроможна виконувати свої головні функції, зокрема щодо забезпечення належного добробуту та виховання дітей.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:
1) подружжя;
2) колишнє подружжя;
3) наречені;
4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8) дід (баба) та онук (онука);
9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
11) рідні брати і сестри;
12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до органів та установ, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї, відносить:
- Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство соціальної політики України, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій.
- Відповідні підрозділи органів внутрішніх справ.
- Органи опіки і піклування.
- Спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства, до яких належать кризові центри для членів сімей, у яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення та центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.
Виділяють такі ознаки насильства в сім’ї:
1) особами, які страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто дія цього Закону не поширюється на сусідів, розлучених осіб, що продовжують проживати разом, осіб, які зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);
2) діяння кривдника повинно бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);
3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини, так і громадянина;
4) вина кривдника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.
Протидія домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.
Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:
1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
2) інші органи та установи, на які покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;
4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Спеціально уповноваженими органами у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) місцеві державні адміністрації, у тому числі їх структурні підрозділи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
4) сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради, їх виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:
1) служби у справах дітей;
2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
4) органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
6) суди;
7) прокуратура;
8) уповноважені органи з питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:
1) центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2) притулки для дітей;
3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5) центри соціально-психологічної допомоги;
6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.
Що загрожує за домашнє насильство?
Вчинення насильства в сім’ї або загроза його вчинення тягне за собою, за відсутності складу правопорушення, здійснення заходів тільки попередження насильства в сім’ї. У випадках, коли має місце склад правопорушення, одночасно із заходами попередження насильства в сім’ї застосовуються заходи юридичної відповідальності (адміністративної, цивільної, кримінальної)
- За перший випадок домашнього насильства передбачене адміністративне покарання: штраф (170-340 грн), 30-40 годин виправних робіт або до тижня в ізоляторі.
- Повторне вчинення домашнього насильства протягом року карається трохи жорсткіше: штраф (340-680 грн), 40-60 годин виправних робіт або 15 діб в ізоляторі.
- До кримінальної відповідальності можуть притягнути, якщо кривдник не зупинився після двох адміністративних стягнень і знову потрапив у поле зору поліції. Тоді порушнику загрожують громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців або обмеження волі до п’яти років чи позбавлення волі до двох років.
Куди звертатися у випадку домашнього насильства?
- 102 ? Національна поліція України;
- 15-47 ? урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;
