Підпризначення спадкоємця: що потрібно знати заповідачу

Кожна людина має право визначати, хто успадкує її майно, оформивши заповіт. Українське законодавство дозволяє не лише призначати основного спадкоємця, а й передбачати підпризначеного на випадок, якщо визначений спадкоємець не зможе прийняти спадщину.

За загальним правилом часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою. Підпризначений спадкоємець отримує право на спадщину, якщо основний спадкоємець помер до відкриття спадщини.

Ключові положення

Заповіт – це особисте розпорядження фізособи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та підлягає здійсненню особисто.

Учинення заповіту через представника не допустиме.

1. Хто може бути спадкоємцем:

• фізичні особи, які живі на момент відкриття спадщини;

• зачаті за життя спадкодавця й народжені живими після відкриття спадщини;

• юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

2. Механізм підпризначення. Заповідач може визначити підпризначеного спадкоємця на випадок, якщо основний спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її, відмовиться від неї або буде усунений від права на спадкування.

Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, яка відповідає критеріям ст. 1222 Цивільного кодексу України.

3. Час відкриття спадщини. Загальне правило – день смерті особи або день оголошення її померлою.

Підпризначений спадкоємець реалізує права, якщо основний спадкоємець помер до відкриття спадщини.

4. Спадкова трансмісія. Якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини й не встиг її прийняти, його спадкоємці набувають права на відповідну частку (крім обов'язкової частки).

Визначення підпризначеного спадкоємця в заповіті допомагає мінімізувати ризики юридичних колізій і забезпечити реалізацію волі заповідача.