Зняття з реєстрації місця проживання: позиція ВС

Ухвалення Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі – Закон) мало на меті спростити процедури, зокрема надати власнику право знімати осіб із реєстрації у своєму житлі за простою заявою. Проте практичне застосування ст. 18 Закону виявило конфлікт між цим правом і конституційною гарантією права на житло.

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформувала новий підхід до застосування ст. 18 Закону щодо реєстрації місця проживання й визначила межі дискреції власника житла під час ініціювання зняття особи з реєстрації.

Коротко про суть

Позивач оскаржив рішення органу місцевого самоврядування про зняття його з реєстрації місця проживання, здійснене за заявою власника житла – його батька.

Позивач (син) обґрунтував позов тим, що:

• він проживає в будинку все життя (крім періоду служби) і не має іншого житла;

• зняття з реєстрації фактично анулює його підтверджене судом право на житло та впливає на соціальне існування;

• раніше суди вже розглядали позови батька про його виселення та відмовили в них, підтвердивши наявність у сина права на житловий сервітут.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут) (ст. 401 ЦК України).

Позиція відповідача (власника):

• ст. 18 Закону є "прямою нормою", яка дозволяє власнику знімати будь-яку повнолітню особу з реєстрації без додаткових умов;

• реєстрація не є підставою для набуття права користування житлом, а право власності за ст. 319 ЦК України є непорушним.

Ключова правова проблема

Чи має право власник у "позасудовому" порядку (через орган реєстрації – ЦНАП) нівелювати результати судового спору, у якому особі було підтверджено право на проживання?

Позиція Об'єднаної палати КЦС ВС

Парламент у Законі розмежував дві процедури зняття з реєстрації:

1) за заявою власника (п. 2 ч. 1 ст. 18) – адміністративна процедура для повнолітніх осіб;

2) на підставі судового рішення (п. 6 ч. 1 ст. 24) – у разі позбавлення права користування житлом або виселення.

Законодавець не мав наміру дозволити власнику через механізм ст. 18 Закону "обходити" рішення суду, яке набрало законної сили та підтвердило право невласника на проживання (зокрема, сервітут).

Згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України дії учасників правовідносин мають бути добросовісними. Власник зобов'язаний утримуватися від дій, які порушують права інших осіб (ч. 2 ст. 13 ЦК України).

Спроба зняти з реєстрації особу, право якої на проживання підтверджено судом, кваліфікується як використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню.

Якщо є судове рішення, яке підтверджує право користування житлом або відмовляє у виселенні, то такі обставини мають преюдиційне значення й унеможливлюють зняття особи з реєстрації за заявою власника.

Суд підтвердив, що реєстрація місця проживання не створює права на житло, однак є похідною від нього. Тому її припинення не може ігнорувати існування права користування житлом.

Слід зазначити, що Об'єднана палата відступила від висновків, зроблених Верховним Судом у справі № 127/21333/22 (провадження № 61-13014св23), які допускали більш формальне застосування ст. 18 Закону як підстави для зняття з реєстрації за заявою власника.

Узагальнений висновок Об'єднаної палати

Якщо є судове рішення, яке підтверджує право особи на проживання або відмовляє в її виселенні, спір щодо зняття з реєстрації має приватноправовий характер, оскільки йдеться про захист цивільного права користування житлом.

Власник житла не може вчиняти дії, що порушують права таких осіб.

Закон не допускає використання механізму зняття з реєстрації для обходу судового рішення. Тому наявність чинного судового рішення про право на житло унеможливлює зняття особи з реєстрації за заявою власника.