Спадщина, яку не зміг оформити нотаріус: як суд вирішив проблему колгоспного будинку

Після смерті чоловіка жінка намагалася оформити спадщину на житловий будинок, у якому родина проживала десятиліттями. Однак нотаріус відмовив: будинок виявився майном колгоспного двору, а правовстановлюючих документів на нього не існувало.

Єдиним шляхом стало звернення до суду. Ситуацію розглянув Городоцький районний суд Львівської області, який у справі № 441/2714/24 став на бік спадкоємців.

Суд визнав, що вдова та її дочки є останніми членами колгоспного двору, які не втратили права на це майно, і закріпив за кожною з них право власності на рівну частку будинку.

З чого все почалося

Ситуація, з якою зіткнулася родина, є типовою для сільської місцевості та житла, збудованого ще за радянських часів. Після смерті власника будинку спадкоємці звернулися до нотаріуса, як це передбачено законом, — для оформлення спадщини.

Втім, оформлення зупинилося ще на початковому етапі. З довідок органу місцевого самоврядування та погосподарських книг випливало, що будинок збудований у 1980-х роках і до початку 1990-х років належав колгоспному двору. Головою двору був померлий, а членами — його дружина та діти. Право власності на будинок у державних реєстрах не оформлювалося.

Оскільки нотаріальний шлях оформлення спадщини виявився неможливим, спадкоємці звернулися до суду з позовом про визнання права власності на частки в будинку як на майно колгоспного двору. Відповідач — орган місцевого самоврядування — позов визнав.

Що врахував суд

Суд детально проаналізував правовий режим майна колгоспних дворів та застосував норми законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин.

Ключовими для справи стали такі правові підходи:

• майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності;
• після припинення існування колгоспних дворів право на частку зберігають ті члени, які до 15 квітня 1991 року не втратили зв’язку з двором (не припинили участі у веденні господарства);
• частки всіх членів двору є рівними, незалежно від віку чи працездатності;
• у разі відсутності правовстановлюючих документів право власності може бути захищене шляхом його судового визнання.

Суд установив, що позивачі були членами колгоспного двору, проживали у будинку, не втратили права на частку в його майні та є останніми особами, за якими таке право збереглося.

Рішення суду

Суд повністю задовольнив позов і визнав житловий будинок майном колгоспного двору. Також суд визнав за кожною з позивачок право власності на 1/4 частину будинку.

Рішення ухвалене в порядку загального позовного провадження, набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження.

Чому це рішення важливе

Ця справа є показовою для багатьох родин, які стикаються з проблемами оформлення спадщини на житло, збудоване та обліковане як майно колгоспного двору. Суд ще раз підтвердив усталену практику: відсутність реєстрації права власності не означає відсутності самого права, якщо воно виникло на підставі законодавства, чинного у минулі періоди, і підтверджується належними доказами.

Для спадкоємців це рішення відкриває можливість надалі зареєструвати право власності та повноцінно розпоряджатися нерухомістю. Для юристів — чергове підтвердження коректності застосування норм «перехідного» майнового права щодо колгоспних дворів.