Мінімальне податкове зобов’язання: правила розрахунку за 2024 рік

20 Листопада, 2025 о 10:42

Суб’єкти господарювання, які мають у власності або користуванні сільськогосподарські угіддя повинні за 2024 рік визначити мінімальне податкове зобов’язання за такі ділянки. Порядок визначення МПЗ, а також різниці між МПЗ та загальною сумою сплачених податків, залежить від системи оподаткування, яку застосовує суб’єкт господарювання. Отже, розглянемо правила розрахунку МПЗ за 2024 рік

За які землі визначається МПЗ

МПЗ – це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних із виробництвом та реалізацією власної сільгосппродукції та / або з власністю / користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільгоспугідь, розрахована відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Отже, як бачимо, МПЗ визначається тільки щодо земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Треба розуміти, що не всі земельні ділянки сільгосппризначення належать до сільгоспугідь.

До земель сільгосппризначення належать:

сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи та прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів із виробництва, перероблення та зберігання сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, із земель сільгосппризначення МПЗ визначається тільки для земель, віднесених до сільгоспугідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)

Але існують виключення із сільгоспугідь.

Перелік таких земель встановлений у п. 38-1.2 ПКУ. Так, МПЗ не визначається:

для земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність / користування членами цих кооперативів (товариств) унаслідок приватизації (купівлі-продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували в їх постійному користуванні;
земель запасу;
невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих цими органами в оренду;
земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
земельних ділянок, віднесених до сільгоспугідь, які належать фізособам на праві власності та / або користування та станом на 1 січня 2022 року розташовувалися в межах населених пунктів;
земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалася та не сплачувалася плата за землю або єдиний податок (далі – ЄП) платниками четвертої групи, що перебувають у консервації, або які забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та / або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.