Як і коли подавати ПСЗ?

У яких випадках виникає обов’язок подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ?

У разі отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку суб’єктом декларування на суму, яка перевищує 50 ПМ абз. 1 ч. 4 ст. 52 Закону України про запобігання корупції (далі Закон).

Обов’язок подати ПСЗ виникає лише за таких обставин у сукупності:

• розмір доходу /видатку, вартість придбаного майна перевищує 50 ПМ.

Подання ПСЗ в інших випадках (у тому числі щодо членів сім’ї) Законом не передбачено.

Хто зобов’язаний подавати ПСЗ?

Додатковий захід здійснення фінансового контролю у вигляді обов’язку повідомляти про суттєві зміни у майновому стані застосовується до суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків (абз. 2 ч. 4 ст. 52 Закону).

Перелік суб’єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, закріплений у примітці до ст. 51-3 Закону.

Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків затверджено наказом Національного агентства від 06.11.2023 № 249/23 .

 Інші суб’єкти декларування ПСЗ до Національного агентства не подають.

Чи виникає обов’язок подати ПСЗ в особи, яка тимчасового виконує обов’язки службової чи посадової особи

Так, якщо особа виконує обов’язки за вакантною посадою.

Ні, якщо особа виконує обов’язки за посадою, яка не є вакантною. 

Якщо особа виконує обов’язки за вакантною посадою, на неї поширюються всі вимоги Закону саме за цією посадою, крім вимог, передбачених ч. 3 ст. 46, ч. 4 ст. 52, ст. 56 Закону.

Вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи або підприємства, на яку не укладено договір / не призначено особу безстроково без укладення договору.

Тривалість виконання обов’язків у цьому випадку не має значення.

Якщо особа виконує обов’язки за посадою, яка не є вакантною (тобто у зв’язку з відсутністю колеги, який / яка займає цю посаду і за яким / якою зберігається робоче місце та посада – відрядження, перебування на лікарняному тощо), вимоги щодо декларування на неї поширюються за фактично займаною нею посадою.  

Приклад 1

Особа займає посаду юрисконсульта на державному підприємстві (тобто не є посадовою особою юридичної особи публічного права). Її призначають виконуючою обов’язки директора цього підприємства, на вакантну посаду. У цьому випадку юрисконсульт стає суб’єктом декларування з моменту призначення виконуючим обов’язки, і зобов’язаний подавати всі види декларацій, крім декларації кандидата на посаду.

Вимоги ч. 3 ст. 46, ч. 4 ст. 52, ст. 56 Закону на неї не поширюються (тобто така особа не зобов’язана подавати ПСЗ, а також не повинна проходити спеціальну перевірку).

Приклад 2

Особа займає посаду юрисконсульта у закладі культури (тобто не є посадовою особою юридичної особи публічного права). Її призначають виконуючою обов’язки директора цього закладу, на вакантну посаду. У цьому випадку юрисконсульт не зобов’язаний подавати декларації, оскільки керівник закладу культури не має такого обов’язку згідно з ч. 5 ст. 45 Закону.

Приклад 3 

Особа займає посаду заступника керівника закладу охорони здоров’я, в якому тільки керівник зобов’язаний подавати декларації (відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону). У зв’язку з відпусткою керівника цього закладу заступник тимчасово (на час відпустки) виконує обов’язки керівника. У такому випадку обов’язок подавати декларації будь-якого виду у заступника не виникає.

Приклад 4

Особа займає посаду в закладі вищої освіти. Її призначають виконуючою обов’язки керівника цього закладу. У цьому випадку особа стає суб’єктом декларування з моменту призначення виконуючим обов’язки керівника і зобов’язана подавати всі види декларацій, крім декларації кандидата на посаду. Вимоги ч. 3 ст. 46, ч. 4 ст. 52, ст. 56 Закону на неї не поширюються (тобто така особа не зобов’язана подавати ПСЗ, а також не повинна проходити спеціальну перевірку).