Визначальною підставою для надання статусу УБД є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях
Верховний Суд роз’яснив, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.
Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.
Відповідну позицію висловив 3 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції у справі № 620/11392/24 за позовом особи до Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій Міністерства юстиції про відмову в наданні йому статусу учасника бойових дій.
Підставою для відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій стала відсутність документального підтвердження фактів особистої участі позивача у виконанні бойових завдань, оскільки відомості з журналу бойових дій не є належним доказом.
Позивач вказував, що з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації проти України він разом з особовим складом Академії Державної пенітенціарної служби України Міністерства юстиції брав участь у бойових діях з метою відсічі збройної агресії проти України, однак відповідач відмовив йому в наданні статусу учасника бойових дій, формально пославшись на відсутність документів, що підтверджують його безпосередню участь в бойових діях.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що довідка оперативного угруповання військ є достатнім доказом того, що позивач брав учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Постановою апеляційного адміністративного суду змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині. Суд апеляційної інстанції вказав, що сама по собі довідка не може слугувати підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки така довідка відсутня в переліку документів, які підтверджують наявність підстав для надання статусу учасника бойових дій.
Враховуючи положення статті Закону 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та пунктів 4, 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабміну №413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.
Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу.
Отже, відповідач, вирішуючи питання про надання статусу учасника бойових дій позивачу зобов’язаний був врахувати відомості, наведені в довідці, навіть за відсутності інших документів, які вимагались положеннями Порядку №413 в редакції чинній на момент подання матеріалів про надання статусу учасника бойових дій, зокрема, журналу бойових дій чи витягів з підсумкових бойових донесень, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена довідка є достатнім доказом на підтвердження факту участі позивача в заходах, пов’язаних з відсіччю та стримуванням збройної агресії.
