Стягнення аліментів з боржника, який знаходиться на території іноземної держави: роз'яснює Мін'юст

Незалежно від кордонів, місця перебування батьків та/чи дітей, виховання батьками своїх дітей, а також створення для них належних умов для існування, забезпечення мінімально необхідними благами, що потрібні для їх життя, виховання та розвитку є зобов'язанням батьків, що передбачене нормами Сімейного кодексу України.  

Відтак, обов'язок, передбачений ст. 180 Сімейного кодексу України, є однаковим для всіх, незалежно від того, в якій країні проживає той з батьків, який повинен його виконувати.  

У зв'язку з цим Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції надало роз'яснення щодо визнання та виконання за кордоном рішень судів України про стягнення аліментних платежів. 

Порядок звернення до суду України з питань стягнення аліментів з боржника, який знаходиться за кордоном 

Позов про стягнення аліментів розглядається судом України за місцем проживання позивача (стягувача по аліментах). Обов'язковою умовою для подальшого визнання та виконання такого рішення за кордоном є належне інформування відповідача (боржника по аліментах) про судовий процес у випадках, коли він відсутній на території України.  

На виконання цього зобов'язання, український суд звертається до компетентних органів іноземної держави за місцем проживання відповідача з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу та/або вчинення окремих процесуальних дій стосовно нього. На час виконання судового доручення судова справа зупиняється. 
Після розгляду справи по суті та винесення судового рішення (яке набрало законної сили та підлягає виконанню), стягувач може звертатися до компетентних органів з клопотанням/заявою про визнання та виконання рішення про стягнення аліментів на території іноземної держави. 

Варто зазначити, що українські суди виносять судові рішення про стягнення аліментів з осіб, які проживають за кордоном, відповідно до національного законодавства. 
Важливо також врахувати, що стягувати аліменти рекомендовано у твердій грошовій сумі, оскільки більшість країн вимагають, щоб розмір аліментів у рішенні суду України був зазначений у твердій грошовій сумі.

При зверненні з позовом до суду, якщо одна із сторін проживає за кордоном, необхідно, крім вимог чинного національного законодавства, враховувати також і положення відповідних міжнародних договорів України, які діють у відносинах між Україною та іноземною державою. 

Виходячи з положень статті 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Після набрання законної сили рішенням, винесеним українським судом, його необхідно визнати та виконати на території країни, де проживає боржник. 
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через міжрегіональні управління та Міністерство юстиції України. 

Міжрегіональні управління взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.

Регулювання порядку стягнення аліментів на території іноземної держави

Порядок стягнення аліментів за кордоном регулюється двосторонніми, багатосторонніми договорами та Конвенціями: 

• Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року (далі Конвенція 2007 року), порядок виконання якої визначається Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі -  Інструкція); 

• Конвенцією про визнання і виконання рішень стосовно зобов'язань про утримання 1973 року (далі - Конвенція 1973 року);

• Конвенцією про стягнення аліментів за кордоном 1956 року (далі - Конвенція 1956 року).

У разі, якщо визнати і виконати в Договірній державі рішення про стягнення аліментів (утримання), винесене до набрання чинності Конвенцією 2007 року, на підставі її положень неможливо, то воно визнається і виконується на підставі положень Конвенції 1973 року або Конвенції 1956 року.

Положеннями статті 49 Конвенції 2007 року визначено, що у відносинах між договірними державами ця Конвенція замінює собою Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном 1956 року, наскільки її сфера застосування між такими державами збігається зі сферою застосування цієї Конвенції. Аналогічна норма також закріплена пунктом 4 розділу I Інструкції. 

Тому, коли виникає необхідність стягнути аліменти за кордоном, необхідно звертати увагу на перелік країн, для яких набрала чинності Конвенція 2007 року. Наприклад, якщо країна є учасницею одночасно і Конвенції 1956 року про стягнення аліментів, і Конвенції 2007 року, то підлягає застосуванню Конвенція 2007 року, і всі документи мають бути оформлені з урахуванням її вимог та вимог Інструкції. 
Таким чином, якщо батьки з тих чи інших причин не можуть самостійно врегулювати питання щодо обов'язку утримання дитини, на допомогу приходить міжнародно-правовий механізм вирішення цих питань, зокрема шляхом звернення до суду.