Сектор з кадрової роботи Ружинської селищної ради надає роз’яснення
Надання відпустки без збереження заробітної плати Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) доповнено новим видом відпустки без збереження заробітної плати строком не більше 90 календарних днів. Вона надається працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи у період дії воєнного стану.
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, а роботодавець в обов’язковому порядку надає працівнику відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше 90 календарних днів. Працівник може реалізувати своє право на цю відпустку кілька разів. Проте загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до цієї норми, не може перевищувати 90 днів протягом дії воєнного стану.
Водночас за домовленістю сторін відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, може надаватись на більший термін (згідно з частиною 3 ст. 12 Закону № 2136), який не може перевищувати періоду дії воєнного стану.
Також ця відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
